Павло Тичина
Блакить мою душу обвіяла
Блакить мою душу обвіяла,
Душа моя сонця намріяла,
Душа причастилася кротості([1]- Кротості - сердечності, доброти, лагідності) трав
Добридень я світу сказав!
Струмком серед гаю як стрічечка.
На квітці метелик мов свічечка.
Хвилюють, маюють, квітують поля
Добридень тобі, Україно моя!